В Україні кажуть, що остається два тижні до часу Х, коли вирішиться назавжди доля України. У світі кажуть, що Трамп у своїй поведінці непередбачуваний, а Харрис — це класична жінка з занадто лівими поглядами на буття соціуму людей.
Вважаю, що доля України вже вирішена власним супротивом та завдяки допомозі команді Джо Байдена, що створила коаліцію Заходу. Що стосується помилок, то хто від них застрахований. Далі буде тільки звикання до нової долі. Терпіння-терпіння. Простого селянського чи містечкового щастя у світі вже не буде нікому.
Турботи та ризики, прискорення життя-буття будуть тільки зростати. Такі настали часи, така реальність. Минуле залишиться лише у спогадах. А поки що, дійсно наближається час Х. Але без паніки. Це лише черговий з багатьох часів Х, що чекають людство.
Якщо прийде до влади Трамп, то вже зараз з його слів стає ясним, що він на стороні ізгоя «вовка», якого обґрунтовано ізолює «стадо травоїдних» західної цивілізації. За що ізольований? За те, що звісно вже давно, ще від Лафонтена з Криловим.
«У сильного всегда бессильный виноват:
Тому в Истории мы тьму примеров слышим,
Но мы Истории не пишем;
А вот о том как в Баснях говорят.
Ягнёнок в жаркий день зашел к ручью (ЕС) напиться;
И надобно ж беде случиться,
Что около тех мест голодный рыскал Волк.
Ягнёнка видит он, на добычу стремится;
Но, делу дать хотя законный вид и толк,
Кричит: «Как смеешь ты, наглец, нечистым рылом
Здесь чистое мутить питье
Мое (историю «русского мира»)
С песком и с илом?
За дерзость такову
Я голову с тебя сорву». —
«Когда светлейший Волк позволит,
Осмелюсь я донесть, что ниже по ручью
От Светлости его шагов я на сто пью (на заході);
И гневаться напрасно он изволит:
Питья мутить ему (расейского) никак я не могу». —
«Поэтому я лгу! (Брешеш, та ще і як)
Негодный! слыхана ль такая дерзость в свете!
Да помнится, что ты еще в запрошлом лете
Мне здесь же как-то нагрубил:
Я этого, приятель, не забыл!» (Це ти про Тузлу)—
«Помилуй, мне еще и отроду нет году», —
Ягненок говорит.
«Так это был твой брат». —
«Нет братьев у меня».
— «Так это кум иль сват
И, словом, кто-нибудь из вашего же роду.
Вы сами, ваши псы и ваши пастухи (увесь цей Захід),
Вы все мне зла хотите
И, если можете, то мне всегда вредите,
Но я с тобой за их разведаюсь грехи». —
«Ах, я чем виноват?»
— «Молчи! устал я слушать (вже 24 лютого на дворі),
Досуг мне разбирать вины твои, щенок!
Ты виноват уж тем, что хочется мне кушать».
І тільки зараз, якщо не зовсім запізно, Захід схаменувся, коли побачив, що цей покидьок вже відкрито «Сказал — и в темный лес Ягнёнка поволок.» Але, якщо справді, це ще той «ягня». Цей «вовк»-ізгой ним навіть в лісі подавиться. Но це таке. Намучяться обидва.
А що ми бачимо тим разом. У «стаді» західної цивілізації з’явився такий собі «вовк» (чи «мавпа»?), який знов претендує на пост «головного пастуха стада» та відкрито обґрунтовує це тим, що він у добрих стосунках з тим самим «вовком»-ізгоєм. І кого звинувачує?
По-перше, саме «ягня», яке преться на очі «вовку ізгою», тобто «не до свого водопою».
По-друге, попередніх «пастухів» західного «стада» за те, що зробили цього «вовка» ізгоєм та не відволікли його від «ягня».
Нарешті, виправдовує того самого «вовка»-ізгоя, говорячи, а що йому було робити: «Коли він глянув на це, то сказав: «Трамп пішов, ці люди ідіоти, я вторгнусь, заберу свій скарб». Цього б не сталось, якби я був там».
І що буде далі. «Ягня» зростає у спротиву швидше ніж без нього. Якщо виросте «ярим туром», та ще доведе «стаду» можливість підсилення його безпеки, то все буде Україно. Але це дуже-дуже нелегкий шлях. Але зворотного шляху немає, та і не треба. Терпіти доведеться ще багато чого, але Україна вже відбулася, як космополітична нація. Другою, після Ізраїлю. Хай щастить! Розумію, що це, скоріше, моє передчасне бажання. Але, дуже хочеться, щоб так вже було.
А інші хай спробують стати такою космополітичною нацією. «Чи то ще буде, ой-йой-йой!»
Посилання на статтю про Трампа: https://www.eurointegration.com.ua/news/2024/10/17/7196477/